This page is hosted for free by zzz.com.ua, if you are owner of this page, you can remove this message and gain access to many additional features by upgrading your hosting to PRO or VIP for just 32.50 UAH.
Do you want to support owner of this site? Click here and donate to his account some amount, he will be able to use it to pay for any of our services, including removing this ad.
Читайте також: Можливості та секрети Viber, Секрети гугла , Корисні функції Fcebook, Можливості соціальних мереж, Топ безкоштовних фотостоків, Інтернет шахрайство

Історія комп’ютерних вірусів

1 зірка2 зірки3 зірки4 зірки5 зірок (3 голосів, середня оцінка: 5,00 3 5)
Loading...

Історія комп’ютерних вірусів

Комп’ютери – це така ж реальність, як і наша. Глибока, цікава, до кінця невивчена, хоч і створена людськими руками і головою. І в цій реальності теж існують речі з категорії «най». Хочете дізнатися? Тоді читайте далі.

Комп’ютерні віруси

Мабуть, з вірусами в тій чи іншій мірі стикався практично будь-який сучасний користувач інтернету: це і «оновлення flash-плеєра» на Android, яке часто коштувало власнику смартфона декількох сотень або тисяч гривень, і різні спливаючі вікна на Windows, що вимагають заплатити гроші в надії отримати код розблокування. І якщо підчепити вірус в сучасному Інтернеті в загальному – завдання тривіальне, то ось «вилікувати» свій ПК або смартфон від цієї напасті і при цьому врятувати дані – часто не так-то легко.

Першим «лабораторним» вірусом вважається Creeper, створений приблизно в 1973 році. Він заражав комп’ютери DEC PDP-10, що працюють під управлінням ОС Tenex. Ніякої шкоди він не завдавав (так, в ті часи віруси писалися як то кажуть just for lulz), і лише виводив на екран напис «I`m the creeper! Catch me if you can » « Я кріпер! Злови мене, якщо зможеш! » 🙂  За межі тестового стенда цей вірус так і не вийшов, але що найцікавіше – та ж команда розробників написала утиліту Reaper, єдиною метою якої була … боротьба з Creaper: так-так, це був перший антивірус.

Elk Cloner – один з перших вірусів

В кінці 70-их і на початку 80-их все більшої популярності стали набувати персональні комп’ютери, які використовували для зберігання інформації дискети, які часто використовувалися на декількох ПК одночасно – прямо рай для вірусів.

І першим під удар потрапив комп’ютер Apple II з операційною системою DOS (так, популярність притягує до себе віруси – саме тому зараз під macOS вірусів відносно мало). 15-річний американський школяр Річард Скрента написав в 1981 році вірус Elk Cloner, здатний самозаписуваться на дискети з DOS, і, що найважливіше – залишатися в пам’яті ПК до встановлення в нього нової, ще не зараженої дискети, тим самим забезпечуючи собі поширення.

Спочатку вірус ніяких «злих» функцій не ніс – він просто виводив на екран віршик, переклад якого доступний нижче:

Elk Cloner: програма з індивідуальністю

Вона проникне в усі ваші диски
Вона проникне у ваші чіпи
Так, це – Cloner!

Вона прилипне до вас як клей
Вона навіть змінить оперативну пам’ять
Cloner виходить на полювання.

Причому що найцікавіше – такий віршик виводився лише при кожному 50-му завантаженні, тому користувач, який вирішив продемонструвати його колегам і перезавантажити при них комп’ютер, в результаті показував глядачам звичайне завантаження системи, залишаючись в дурнях.

В майбутньому виявилося, що вірус був не такий вже й нешкідливий: якщо на дискеті був нестандартний спосіб DOS, то вірус, записуючись на неї, міг стерти деякі доріжки і тим самим привести до втрати даних, а то і до неможливості завантаження системи.

Черв’як Моріса (1988)

В кінці 80-их в світі існувало як мінімум дві великі мережі, які об’єднували безліч комп’ютерів – це ARPANET і NSFNet (з якої і виріс сучасний Інтернет). І звичайно ж “вирусописарі” не могли собі відмовити у спокусі заразити по мережі відразу безліч ПК.

Буде цікаво переглянути  Головна

Перший такий вірус був написаний аспірантом Корнеллського університету Робертом Таппаном Морісом і запущений в ARPANET 2 листопада 1988 року. Після цього почався Судний день масове зараження комп’ютерів в мережі: адже тоді поняття мережевої безпеки толком і не було, і більшість паролів збігалося з логінами. Якщо це не допомагало – вірус починав перебирати паролі за словником з 400 слів – зараз цього здається мало, але тоді – цілком вистачало.

Плюс сам черв’як був досить «розумним»: він видаляв свій виконуваний файл після запуску, перейменовував свій процес в sh (тобто маскувався під командну оболонку Unix), кожні три хвилини гілок, та ще й випадковим чином при попаданні на кожен новий ПК вирішував, перезаписати існуючу копію вірусу чи ні – це був своєрідний захист від підробки.

На жаль – як зазвичай буває, Морріс допустив невелику помилку, яка призвела до фатальних наслідків: вірус самокопіювався занадто часто, багато разів заражаючи ПК і тим самим сповільнювів або повністю паралізував їх роботу (а може, він так і хотів?) В результаті всього за кілька днів було інфіковано 6200 підключених в мережі комп’ютерів – близько 10% від загального їх числа. Страшно уявити, щоб зараз сталося в світі, якби кожен десятий підключений до Інтернету гаджет був заражений. І якщо загальний збиток був оцінений тоді «всього» в 96.5 млн доларів, то зараз це були б захмарні сотні мільярдів.

І хоча сам Морріс досить добре законспірував код вірусу, і швидше за все його б не знайшли, його батько, комп’ютерний експерт Агентства національної безпеки, вирішив, що Морісу все ж краще у всьому зізнатися. У підсумку з урахуванням всіх пом’якшуючих обставин відбувся він можна сказати «легким переляком» 🙂 : 3 роки умовно, штраф в 10000 доларів і 400 годин громадських робіт.

Сам же черв’як дав поштовх до розвитку мережевої безпеки – з’явилися вимоги щодо вибору пароля і його довжини, і посилили адміністрування мережевих вузлів. Звичайно, це допомогло лише частково, але хоча б початок був покладений.

Чорнобиль, він же CIH (1998)

Мабуть, першу серйозну епідемію, яка зачепила безліч ПК по всьому світу, почав вірус, написаний студентом Чень Инха, що жив у Тайвані. Особливістю ж вірусу стало те, що він міг бути неактивним довгий час, а запуск був приурочений до 26 квітня – річниці аварії на ЧАЕС, через що вірус і отримав свою другу назву. Ну а перша назва – CIH – це всього лише ініціали Ченя.

Але спочатку як такої прив’язки до часу не було – ще в червні 1998 року автор випробував свій вірус у власному університеті, за що мало з нього не вилетів. Прив’язка до часу була придумана пізніше, і вірус не став би таким масовим, якби він не заразив кілька американських веб-серверів, які поширювали комп’ютерні ігри. Більш ніж півмільйона людей качали з них собі на комп’ютери ігри, вже заражені вірусом, і 26 квітня 1999 стався «вибух» – відразу була знищена інформація на жорстких дисках цих ПК, а також пошкоджені дані на мікросхемах BIOS.

Буде цікаво переглянути  Історія CD диска

Сам вірус працював тільки на популярних в той час системах Windows – 95, 98 і ME (всі подальші ОС на ядрі NT – тобто 2000, XP і вище – були в безпеці), а принцип його дії був досить простий: вірус копіював свій код пам’ять , перехоплював запуск EXE-файлів і записував в них свою копію. Залежно від версії при цьому могли пошкоджуватися як програми на жорсткому диску, так і мікросхеми BIOS.

Цікаво, що вирішення останньої проблеми було досить простим: так як BIOS в той час ще не припаювали до плати, то досить було просто знайти «живу» материнську плату і на завантаженій системі поставити в неї мікросхему з пошкодженим BIOS і просто-напросто її перепрошити.

Завдані збитки варіювалися від 20 до 80 млн доларів, якщо не враховувати близько мільйона виведених з ладу ПК і терабайти втрачених даних. Причому самому Ченю нічого не було – в той час тайваньські закони не передбачали покарань за кіберзлочини, так що він не притягувався до кримінальної відповідальності за цей вірус, а в даний час взагалі працює в Gigabyte.

Вище я розписав лише кілька найпростіших вірусів, які процвітали за часів низької захищеності ПК і при майже повній відсутності у людей антивірусів. 

Поділись з друзями:

Схожі записи:

Ви можете залишити коментар, або відправити trackback з Вашого власного сайту.

Comments:

Залишити коментар